quite useless

Літературний процес виявляється штукою ще більше містифікованою, коли починаєш чогось дошукуватися.
Хотіла знайти англійський текст Велса, щоб взяти звідти епіграф, який він нібито, судячи з перекладу, використав - цитату з Лукіана, яка, за моїми нотатками, виглядає приблизно так: «Три тисячі стадій від Землі до Місяця… не дивуйся, друже, якщо мова піде про надземні й піднесені матерії…»
Знайшла кілька варіантів тексту Велса, жоден не має епіграфу.
Полізла тоді в Лукіана, напряму шукати, де він це таке написав. З'ясувалося, що чи то той сам Велс (що вже виглядає сумнівно), чи то перекладач, просто дуже захотів, щоб така цитата була... оскільки діалог, з якого вона зроблена, залишає зовсім інше враження, ніж те, задля якого я її шукала:

( а саме )
От і вірь після цього людям ;)

"У москвички две косички, у узбечки - 25", а у anderseits - 37.

Півдня і готово. Приймаю замовлення ;)

Хотіла б я, щоб зими ніколи не було, а цілий рік - довжелезний світовий день і неймовірного кольору небо о пів на одинадцяту вечора.
Хотіла б я, щоб мені завжди було двадцять, як тепер.
Хотіла б бути завжди так безнадійно і по вуха закоханою, як оце зараз.

Мрії, що їх не можна втілити, роблять людину людиною... Наповнюють життя бодай якимсь сенсом :)

Перед тим, як нарешті після бурного святкування взятися за роботу, відпишу ще пару слів тут.

Це було дуже круто. І якщо офіційна частина трохи збила з пантелику, то святкування на кафедрі і три раунди неофіційного святкування, які я сумлінно відвідала, затьмарили будь-які можливі попередні негаразди. Давно я так казково не проводила час :) Та і випробування для психіки теж добрячі: глючить мене і мовні коди плутаються ще й досі :)



Фотографії всі більш-менш якісні виклала на http://vkontakte.ru/photos.php?act=album&id=34333208 .

Іще тільки друга ночі, а я вже маю - знаєте що? - диплом роздрукований. Із величезною насолодою чотири хвилини спостерігала, як принтер ним плюється. Тим більше, що він цього разу вирішиа навіть усе одразу мирно роздрукувати.

Повертаюся до життя, починаю постити і коментити не тільки картинки, вчуся знову читати книжки для задоволення.

Куди тільки френд-стрічка не заведе: зареєструвалася на такій штуці - http://www.promenyal.ru/

Отак і залишилися ми втрьох: я, мій диплом про антиутопії і моя повість-антиутопія.
Оце останнє має найменше шансів бути дописаним, але воно присутнє у триаді постійно. Може й краще, що ніколи не буде дописаним - так я маю ейдос того, якою могла б бути постмодерна антиутопія (і рефлексії на тему, чи це не оксюморон*), і це допомагає на тлі до біса серйозних ранньо-модерних текстів польського письменника, чиє ім'я ні про що нікому не каже, який начитався Велса перед тим, як писати своє.

*інші зразки я теж бачу, хоча, можливо, і помиляюся з атрибуцією, тому, ймовірно, таке й може бути

Дивилися сьогодні останній фільм Кустуріци (про зоофілію, за нашим спільним висновком).
Сприйняття кінематографічних стрічок - від найсерйозніших до найкомедійніших - як виключно зробленого тексту позбутися не можу. Як і в книжках, але то було трохи раніше, перестала бачити у цих рухомих картинках подобу життя.

Ділюся: може, комусь буде цікаво, зведені у дві картинки схеми аналіза речень. Намалювала таке...

http://darya.seme.googlepages.com/syntaxis-1.gif
http://darya.seme.googlepages.com/syntaxis-2.gif

Важко повірити.
Голова нагадує світ після ядерної катастрофи.
Тепер треба згадувати, що я кинула у довгу шухляду під міткою "я подумаю про це вчетвер". Хм.
Треба розбиратися із подальшим життям :)

Це, ймовірно, певний показник набуття інформації за час вивчення курсу: коли при перечитці можеш виправляти неправильно занотовані на слух під час лекцій імена і назви.

Так гарно, хоча б трошечки, але заробляти "пером" - тобто, звісно, "клавіатурою".
От якщо мене завтра не з'їдять, викладу тут чи на сайті повну версію своєї статті, з оригінальними фотографіями, а поки що:
http://www.litakcent.com/index.php?id=393
Насолоджуйтеся :)

Перед іспитом з укр.л-ри-3 особливо відчувається плинність і нездатність людського мозгу осягнути нескінченність...

Усе відкладається з умовною поміткою "я подумаю про це вчетвер".

звідси: http://users.belgacom.net/babowal/kyly_02.htm

ЗАБУТИ ЗЕЛЕНІТИ

Я не вважала; весна прийшла,
а я забула зеленіти.

Звичайно я чекаю на весну,
чешу волосся, щоб трава росла;
я перша людина, що йде до парку,
перша, що носить жовту суконку.
Я купую тюльпани, слухаю грому,
молюся до калюж, плачу по пролісках,
паду на коліна перед гніздами.
Кожної весни я така нерозумна,
а цього року —
я не знала, що весна прийшла,
і я забула зеленіти.

Згадав гуманітарій про арифметику. Я перерахувала свої оцінки і віддихнула з полегкістю. Сесія втрачає інтригу і ініціаційний потенціал, але нерви якось дорожчі. Якщо я чотири роки для чогось працювала, то тепер можна використати напрацьоване, і достатньо отримати найменшу трійку з укр.л-ри, щоб вийти переможцем із цього свята життя. Уф!

Філоложки, любі! Якщо хтось цікавий до запитань із синтаксису, то я маю у сфотографованому вигляді, а Таня Зінько має в паперовому, як вони мені дісталися. Хоча, ясна річ, прийнамні до середи якось зовсім не до синтаксису... :)

Пишу реферат про Патрицію Килину. Боюсь, тільки, що вийде здебільшого не у формі реферату і не про поезію, а про те, як мені подобаються такі образи як вона чи Марко Вовчок, про те, як це круто, що можна отак вийти заміж і погратися у чужу літературу, бо вони того месіянського присмаку позбавлені, і це так чудово, бо більше б такої літератури, яка з настановою просто цікаво писати ще однією мовою, а не рятувати-загрожену-національну-культуру. Ну, сподіваюсь, висловившись тут, я тим усім реферат не засмічу ;) Ну і ще, вже не до реферату, точно: як гарно, що замість мене хтось інший вже вийшов заміж, щоб я тепер могла погратися в українську літературу :)

Якщо раптом хтось читає мене, не перебуваючи у моєму списку "друзів", відписуйте, будь ласка, додам до списку тих, хто бачить сусідній запис ;)

1) Навіщо консульства ставлять вимогу, щоб паспорт не закінчувався ще кілька місяців після закриття візи?

2) Навіщо писати у підписаних одним прізвищем статтях "ми"? (окрім "є така стилістична традиція")

Звісно, речей, які я не можу зрозуміти, набагато більше, але наразі ці дві непокоять ;)

any guesses?

Від неспання думки клубляться, вирують у голові, не отримуючи жодного остаточного втілення, не набуваючи форми - але усе одразу починає здаватися змістовним, значущим, хочеться розказати багато слів і написати багато літер.
Піду натомість спати ;)

Що ж, любі, вітаю вас із офіційним, годинниковим початком придатної для життєдіяльності половини року. Та й погода останніми днями із цим уявним рубежем солідаризується...
Повірити не можу, що пережила цю зиму. Ще й як пережила - чи не найуспішніше за останні ен років. Наступає час для творення.
Але мета моя все одно - досягти такої незалежності, щоб іти за весною по світові і якщо і бути у "зимній" частині планети, то за власним бажанням і заради любих серцю людей. Така наївна дитяча мрія :) і я її не справджу, напевно, ніколи, але ж треба хоча б заради чогось жити :)

Зробила собі нову аватарку з кам'яної дівки, яку зустріла у скверику в Луцьку :) Будуть вони тепер чергуватися з тою, що з музею у Петербурзі.